Архіви Кузьми, остання роль Руслани Писанки та франківець у Венеції: головні українські кінопрем’єри

Новинки українського кіно: архівні кадри Андрія Кузьменка у новій біографічній драмі, остання масштабна роль Руслани Писанки у стрічці Наталки Ворожбит, дебют франківця у конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю, кримінальна комедія з саундтреком від LAUD, екранізація письменника-шістдесятника – у свіжому кіно-дайджесті.

Біографічний документальний фільм “Кузьма: Страшно веселий” в українських кінотеатрах

13 серпня у прокат виходить біографічна документальна драма “Кузьма: Страшно веселий”. Стрічка розповідає про творчий шлях Андрія Кузьменка, фронтмена гурту “Скрябін”, його внутрішні зміни, самоіронію та життя.

“Кузьма був одним із тих, хто сформував сучасний український медіапростір – через пісні, телебачення, книжки та відверті розмови зі своєю аудиторією. Він не боявся бути незручним, не прагнув подобатися всім і завжди був близьким з народом. Його гумор був не лише способом розсмішити – він допомагав говорити про складне просто, а багато його думок і сьогодні звучать актуально”, – розповідають творці фільму.

За словами режисера Артема Григоряна, Кузьму прагнули показати поза міфами й усталеними ярликами – смішним і вразливим, різким і ніжним, таким, яким його знали найближчі люди, але майже не знає широкий глядач.

Студія KNIFE! Films півтора роки працювала з архівами – понад 400 годин відео- та аудіоматеріалів і понад 22 000 фотографій, більшість із яких глядачі побачать вперше. Вони стали основою драматургії і дозволили Андрію Кузьменку самому розповісти власну історію. Паралельно з українським прокатом фільм покажуть у 20 країнах для глядачів за кордоном.

Світова премʼєра нової стрічки Наталки Ворожбит

Світова премʼєра нової стрічки Наталки Ворожбит “Демони” відбудеться в офіційній програмі кінофестивалю в Локарно (Швейцарія), який пройде з 5 до 15 серпня. Фільм розповідає історію, що відбувається на тлі містичної Полтавщини 1990-х. Це – друга повнометражна стрічка Наталки Ворожбит і остання велика роль Руслани Писанки.

За сюжетом, щойно після розпаду Радянського Союзу харизматична Ніна (Руслана Писанка) прихистила росіянина-волоцюгу, який називає себе письменником. Вона сподівається почати з ним нове життя, але містичні землі Полтавщини крок за кроком розкривають справжню сутність її коханця.

Фільм був відібраний до Concorso Cineasti del Presente (“Конкурс кінематографістів сьогодення”) – однієї із головних секцій кінофестивалю в Локарно, присвяченої першим і другим повнометражним роботам режисерів.

Нагадаємо, що дебютна стрічка Наталки Ворожбит “Погані дороги” була представлена в конкурсі Міжнародного тижня критики Венеційського кінофестивалю, де здобула Verona Film Club Award. Згодом її було висунуто від України на премію Американської кіноакадемії “Оскар” у категорії “Найкращий міжнародний повнометражний фільм”. У 2022 році прем’єра короткометражного фільму “Чи ти ОК?” відбулася під час церемонії відкриття кінофестивалю в Локарно. Наталка Ворожбит також є авторкою сценарію стрічки “Кіборги” та шоуранеркою серіалу “Спіймати Кайдаша”.

Режисерський дебют актора Павла Шпегуна

Актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Павло Шпегун дебютував як кінорежисер. Його короткометражний фільм “Тиша” увійшов до конкурсної програми Orizzonti Short Films 83-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Конкурсні покази стрічки відбудуться 10 та 11 вересня.

“Тиша” – камерна психологічна історія про близькість, втрату та мовчання, яке іноді говорить більше за слова. Головний герой фільму – молодий стендап-комік Лука. Після невдалого виступу він зустрічає загадкову дівчину в барі, з якою швидко знаходить спільну мову і проводить разом ніч. Вони говорять про самотність, біль і власні втрати, водночас намагаючись зберігати емоційну дистанцію. Але коли всі необхідні слова нарешті закінчуються, настає тиша.

Цікаво, що співпродюсерами фільму стали Анна Яценко та Володимир Яценко, продюсери стрічки “Ти Космос”. А раніше до конкурсних програм Венеційського фестивалю потрапляли фільми “Люксембург, Люксембург” режисера Антоніо Лукіча та “Відблиск” Валентина Васяновича.

Нова комедія “Добре, що мама не знає” із саундтреком від LAUD

29 жовтня в український кінотеатрах відбудеться прем’єра стрічки “Добре, що мама не знає”. У фільмі зіграв Павло Лі. Ця роль стала для актора однією з останніх.

Це історія однієї родини напередодні дня народження мами. Старший брат – діджей із великим боргом, який змушений торгувати наркотиками. Сестра – акторка театру, до якої постійно липнуть неприємності. Молодший брат – перспективний айтішник, який намагається помститися за свою дівчину. Напередодні дня народження мами всі троє потрапляють у халепу, пов’язану з кримінальним світом, проте жоден не здогадується про проблеми іншого.

Саундтрек до кримінальної іронічної комедії у стилі сучасного неонуару створив співак LAUD. Текст пісні став музичним синопсисом пригоди трьох головних героїв фільму – із заплутаними ролями, кримінальними розбірками, про які не розкажеш навіть мамі. Цікаво, що нова композиція потрапила в плей-лист живих виступів співака і стала частиною його сольних концертів.

Екранізація антиутопії письменника-шістдесятника Валерія Шевчука

Український режисер Ангел Ангелов, відомий документальними проєктами “Етос. Тінь вовка” та “Байконур. Вторгнення”, почав працювати над екранізацією твору “Око Прірви” Валерія Шевчука. Для документаліста Ангелова ця робота стане дебютним ігровим повнометражним фільмом. Написання сценарію триватиме до 2027 року. Його буде створено на основі історично-містичної антиутопії письменника-шістдесятника та лауреата Шевченківської премії Валерія Шевчука. Шевчук – майстер психологічної та готичної прози, літературознавець і публіцист, автором численних літературознавчих і публіцистичних праць, дослідник українського літературного бароко. Його роман “Око прірви” вийшов друком у 1995 році.

Події фільму відбуватимуться у 17 столітті. За сюжетом, у глухих поліських болотах існує ізольований острів, куди веде лише один шлях – через смертельно небезпечну болотяну місцину, відому як Око Прірви. Немов це місце не має дна й забирає тих, хто вагається, сумнівається або слабне духом. Перейти його можна лише з провідником і лише тоді, коли цього дозволять ті, хто вже живе на острові.

Каліграф Михайло, виснажений творчою і духовною кризою, вирушає на острів у пошуках відлюдника Микити, якому приписують чудеса. Разом з ним йдуть диякон Созонт, який хоче перевірити чутки про цілителя, та юнак Павло, що хворіє на падучу і мріє про зцілення. Але ще дорогою герої відчувають, що цей шлях – пастка, де страх затьмарює віру.

Фільм розкриває природу тоталітаризму, який тримається не лише на насиллі, а й на страху, мовчазній згоді та ідеологічному виправданні зла. Образ Ока Прірви стає метафорою тоталітарної системи, що затягує людей популістськими обіцянками і веде до знищення, хаосу і краху.