Аліна Гросу розповіла про зйомки “Голосу серця”, роботу з Артуром Логаєм та внутрішню трансформацію своєї героїні Ліни Стар. Про все це — в ексклюзивному інтерв’ю Liza.ua.
Співачка Аліна Гросу зіграла головну роль у романтичній комедійній драмі “Голос серця”. В ексклюзивному інтерв’ю для жіночого журналу Liza.ua Аліна Гросу розповіла, чи легко їй було зіграти образ Ліни Стар — успішної артистки та продюсерки вокального талант-шоу.
Акторка зізналася, чому не надто вірить у другі шанси, розповіла про внутрішній конфлікт своєї героїні та про те, які емоції хотіла б залишити у глядачів після перегляду “Голосу серця”. Більше про роль, зйомки та особисті переживання Аліни Гросу — в ексклюзивному інтерв’ю нижче.
Аліна Гросу знайшла в Ліні Стар частину власних переживань
Ти говорила, що Ліна Стар проходить великий внутрішній шлях. Який момент у сценарії став для тебе ключем до розуміння цієї героїні?
– Коли я отримала сценарій, у мене самої був непростий період. Напевно, кожна жінка в якийсь момент ставить собі запитання: “Що далі? Хто я? Куди рухаюся?” Саме тоді я дуже цього потребувала. Я ще не знала, що вагітна, але вже дуже хотіла стати мамою. Було багато внутрішніх переживань, я ніби трохи загубилася і в житті, і в роботі.
І коли прочитала історію Ліни, зрозуміла її майже одразу. Вона теж опинилася в моменті, коли її життя пішло зовсім не так, як вона колись планувала. Мене дуже зачепили ці переживання. Особливо сцени, пов’язані зі стосунками. Колись я переживала схожі емоції, ще задовго до знайомства зі своїм чоловіком. І зрозуміла, що можу віддати цій героїні частину себе. Для мене це було дуже органічно.
При цьому ми зовсім не схожі. У нас різні характери, темперамент, різний спосіб реагувати на життя. Але щоб герой пройшов справжню внутрішню трансформацію, глядач повинен побачити його не лише з найкращого боку. Саме тому на початку фільму Ліна має риси, яких у мені, як мені здається, ніколи не було. Можливо, саме в цьому фільмі люди побачать те, чого я ніколи не дозволяла собі показувати в житті.
Яка риса характеру Ліни Стар тебе відверто дратувала під час читання сценарію? Чи було щось у її вчинках, що ти ніяк не могла для себе виправдати?
– Найбільше мене дратувала її зверхність. Зараз ми живемо в такий час, коли справді найважливішими стали близькі люди, сім’я, підтримка. Уже не успіх і не гроші визначають цінність людини. Наші пріоритети дуже змінилися, а моя героїня на початку цього ще не розуміє.
Чесно кажучи, я навіть трохи переживала, що глядачі можуть сприйняти Ліну Стар як мене. Тим більше, героїню ще й назвали Ліною — майже як мене. Але це зовсім не я. Саме ця зверхність була для мене найскладнішою рисою.
Але виправдати її вчинки мені було неважко. Актор не має права засуджувати свого персонажа. Навпаки — він повинен зрозуміти, чому герой чинить саме так. Я завжди стаю адвокатом своїх героїв, інакше просто неможливо чесно зіграти роль.
Ліна — успішна артистка та продюсерка. Наскільки тобі був близький цей світ? Чи довелося заново відкривати його для себе вже як акторці?
– Дуже близький. Уже багато років я сама продюсую свою творчість. Починаючи приблизно з пісні “Вова”, усі творчі рішення — вибір пісень, кліпів, концепцій — ми реалізовуємо разом із моєю командою. Тому світ продюсування для мене абсолютно знайомий.
І водночас я зрозуміла одну річ: як би мені не подобалося продюсувати, повністю залишити сцену й займатися лише цим для мене було б дуже болісно. Саме цей внутрішній конфлікт героїні мені дуже відгукнувся.
Перед зйомками в мене був період творчого затишшя. Я готувалася до материнства, випускала нові пісні, але водночас більше шукала себе як жінку, а не як артистку. Тому історія Ліни прийшла в моє життя дуже вчасно.
Як ти готувалася до ролі? Чи були якісь деталі образу або репліки, які ти запропонувала змінити чи додати?
– На цю роль я проходила абсолютно офіційний кастинг. Пробувалися багато дуже талановитих акторок, тому мені було особливо приємно, що обрали саме мене. Напевно, іноді справа не лише в професії, а й у тому, наскільки органічно ти відчуваєш конкретну героїню.
Після затвердження ми дуже багато працювали з режисеркою Аліною Горловою та всією командою. Розбирали кожну сцену, кожен підтекст, кожну емоцію. Адже люди не завжди говорять прямо — часто найважливіше залишається між рядками.
Також були репліки, які я пропонувала трохи змінити. Іноді мені хотілося, щоб персонажі говорили більш живою мовою, так, як ми говоримо в реальному житті. Я дуже вдячна режисерці за довіру, тому що вона дозволяла імпровізувати. Для актора це велике щастя — коли ти можеш додати герою щось від себе.
Але водночас кіно — це завжди командна робота. Тобі довіряють, ти відчуваєш партнера, режисера, сцену і відповідаєш на це своєю енергією, досвідом і баченням. Саме так, мені здається, і народжуються найживіші історії.
“Голос серця” — це історія про другий шанс. А ти сама в житті легко даєш людям (або собі) другий шанс чи більше віриш у спалені мости?
– Якщо чесно, я не дуже люблю другі шанси. Мені здається, що вони часто бувають помилковими. Але всі люди помиляються, тому все залежить від ситуації. Інколи другий шанс справді варто дати.
У цьому фільмі, мені здається, кожен герой його заслуговував. А от до себе я дуже вимоглива. Я сильний перфекціоніст і, здається, до себе ставлюся навіть жорсткіше, ніж до інших. Тому собі других шансів майже не даю, а іншим — можу, якщо відчуваю, що вони їх справді заслуговують.
Наскільки непросто було зіграти героїню, яка зовні здається сильною, але всередині переживає зовсім інші емоції?
– Мені здається, майже кожна жіноча героїня саме така. Та й кожна жінка сьогодні. Подивіться на наших українок: вони зовні дуже сильні, але всередині переживають і за кохання, і за родину, і за країну. Багато речей можуть ламати тебе зсередини, але ти все одно стоїш і тримаєшся.
Зараз час сильних жінок. Тому проживати таку героїню для мене було не важко — навпаки, це було справжнім задоволенням.
Зйомки “Голосу серця”: хімія з Артуром Логаєм та імпровізації
Екранна хімія — річ тонка. Чи доводилося тобі з Артуром Логаєм “притиратися” одне до одного на майданчику?
– Артур чудовий — веселий, легкий, дуже цікавий. Він чомусь постійно нагадував мені мого брата. Навіть попри те, що Артур старший за мене, інколи я почувалася поруч із ним такою правильною “вчителькою”.
Притиралися ми досить легко. Коли працюють професіонали, на першому місці завжди стоїть спільна справа, а не особисті амбіції. Так, під кінець зйомок уже всі трохи втомилися. Саме тоді я ще й дізналася, що вагітна, тому в мене був дуже непростий період емоційно. Але з Артуром працювати було справді комфортно.
Згадай один найкурйозніший або найважчий момент зі зйомок, коли все йшло не за планом, але це зрештою увійшло до фінального монтажу.
– Якщо чесно, фінального монтажу я ще не бачила, тому навіть не знаю, чи залишилися там якісь імпровізації або факапи.
Але була одна дуже важлива сцена, щодо якої в нас були різні погляди. Для мене це, мабуть, найемоційніший момент у фільмі, тому що саме там моя героїня вперше по-справжньому відкриває своє серце.
Я бачила цю сцену більш драматичною, у режисерки було трохи інше бачення, в Артура — своє. Ми багато її шукали, багато дублів знімали. І для мене було важливо не те, чи заплаче актор, а щоб глядач відчув цей біль і почав співпереживати. Саме це для мене найцінніше.
Якою була режисерка Аліна Чеботарьова на майданчику? Чи доводилося тобі відстоювати власне бачення своєї героїні?
– Аліна чудова. Дуже легка у співпраці. Як і завжди, перші кілька днів ми притиралися, бо кожен режисер працює по-своєму. Хтось дає повну свободу, а хтось дуже детально вибудовує кожен рух. Але вже десь до середини зйомок команда стає майже родиною, і ти вже зовсім не хочеш, щоб цей процес закінчувався.
Було лише одне місце, де мені дуже хотілося відстояти своє бачення. Для мене було принципово показати, що зверхність Ліни — це не її справжня сутність, а лише захисна реакція. Мені хотілося, щоб глядач побачив її біль і в якийсь момент змінив до неї своє ставлення.
Чому Аліна Гросу хоче, щоб “Голос серця” залишав після себе тепло
Якщо описати Ліну Стар трьома словами, якими вони будуть?
– Кар’єристка. Жінка, яка дуже хоче бути щасливою. І людина, яка намагається зрозуміти, що для неї важливіше: велика кар’єра чи особисте щастя. Я не дуже вмію відповідати трьома словами. (Сміється.)
Чому, на твою думку, “Голос серця” — це більше, ніж просто романтична історія?
– Тому що вона дуже про сьогодні. Про життя, яке зараз проживає багато людей. Тут є ситуації, у яких кожен може впізнати себе.
І ще тому, що в цьому фільмі зібралася неймовірна команда талановитих акторів, які зробили цю історію дуже живою і справжньою.
Мені здається, сьогодні нам дуже не вистачає саме таких картин — легких, світлих, але глибоких. Так, я сама люблю детективи, трилери, навіть мрію колись знятися в хорорі. Але жахів нам зараз вистачає і в реальному житті. Іноді дуже хочеться просто прийти в кіно й подивитися історію, після якої стане трохи тепліше на душі.
З якими емоціями, як тобі хотілося б, щоб глядачі виходили після перегляду фільму?
– З посмішкою. Хочеться, щоб цей фільм став для когось маленькою душевною підтримкою, такою солодкою пігулкою. Щоб люди раділи за героїв, можливо, впізнали в комусь із них себе, трохи видихнули й емоційно розвантажилися.
І дуже хочеться, щоб після перегляду “Голосу серця” в кожному серці залишилися любов, тепло, віра і щастя.
Нагадаємо, що раніше Міша Кацурін розкрив рецепт соковитого чизбургера в лаваші, Ірина Кудашова відповіла, чи виходить заміж через вагітність, Катя Осадча назвала три речі, які варто знати у 17 років.